Тема: мультимедіа.
Мета:
Учень повинен
пояснювати:
описувати: алгоритм копіювання об‘єктів мультимедіа з мобільних пристроїв на комп’ютер.
Обладнання: ПК з встановленою ОС, VLC media player та Avidemux.
Структура уроку
Хід уроку
1. Організаційний момент
Вітання з класом. Перевірка присутності і готовності учнів до уроку. Перевірка виконання домашнього завдання.
2. Актуалізація опорних знань
Дати відповіді на запитання.
3. Вивчення нового матеріалу
Мультимедіа (латиною multum + medium) — комбінування на одному носієві різних форм подання інформації:
| текстової; |
| звукової; |
| графічної; |
| анімації; |
| відео. |
Лінійна мультимедіа характеризується лінійним (незмінним) порядком подання інформації (кінокартина, аудіо запис спектаклю).
Нелінійна мультимедіа дозволяє користувачу керувати послідовністю подання інформації за рахунок взаємодії із засобом відображення мультимедійних даних.
Участь людини у такому процесі називають інтерактивністю або гіпермедіа. Найповніше таку участь представлено у комп'ютерних іграх.
Сфери застосування мультимедіа: розваги й мистецтво, освіта, наука, медицина, промисловість, бізнес, комерція, реклама, тренажери, web-дизайн.
Мультимедійні пристрої — це обладнання, призначене для створення або відтворення мультимедійних документів.
Наприклад, (цифрові) фотоапарати й відеокамери, проектори, різноманітні аудіо- та відеопрогравачі тощо. Щоб персональний комп'ютер став мультимедійним пристроєм, необхідно мати базовий мультимедійний комплект:
Аудіо (латиною audio — чую) — термін для позначення звукових технологій.
Найчастіше під терміном «аудіо» розуміють записаний звук. Рідше — відтворення звуку та відповідну апаратуру. Ми постійно зустрічаємось з аудіофайлами: слухаємо музику, вибираємо мелодії дзвінків на телефонах тощо. Хто може відповісти на запитання:
Відео (латиною video — дивлюся, бачу) — технології запису, опрацювання, передавання, зберігання й відтворення візуального й аудіовізуального матеріалу.
У побутовому розумінні «відео» означає відеоматеріал, телесигнал або кінофільм, записаний на фізичному носії (відеокасеті, відеодиску тощо).
Мультимедійний контейнер (англійською Сontainer format) — формат файлу, що може містити дані різних типів, стиснених різними кодеками, і дозволяє зберігати аудіо-, відео- i текстову інформацію в єдиному файлі.
Відеостандарти:
PAL — размір відео 720×576, 25 fps (англійською frames per second — кадрів на секунду);
NTSC — 720×480, 29,97 fps.
Є ще SÉCAM або SECAM (французькою Séquentiel couleur avec mémoire, пізніше Séquentiel couleur à mémoire — послідовний колір із пам'яттю, вимовляти сека́м) — система аналогового кольорового телебачення, вперше використана у Франції. Історично вона є першим європейським стандартом кольорового телебачення.
Відеоформати:
VHS — аналогове відео запису на видеокасетах;
DV (Digital Video) — з малим коефіцієнтом стискання видеосигнала (5:1) і високою якістю для MiniDV відеокамер. Година запису займає 12-13 Гб. Не плутати з DVD (Digital Video Disc — цифровим відеодиском;
AVCHD — формат видео високої чіткості (англійською Advanced Video Coding - просунуте кодоване відео);
HD — (англійською High Definition — висока чіткість) — найсучасніший формат для HD-камер.
MPEG — один из основних стандартів стискання. Абревіатура MPEG (Moving Pictures Expert Group) — це назва міжднародного комітету, що разробляє цей стандарт стискання. Має такі різновиди:
MPEG–1 — формат стискання для компакт-дисків (CD-ROM). Роздільна здатність 352×240. Диск з фільмом у такому форматі зазвичай позначають VCD (VideoCD). Зараз майже не використовують.
MPEG–2 — формат для DVD-дисков і цифрового телебачення. У цьому форматі знімають відео DVD-, HDD-, Flash-камери.
MPEG–3 — зараз не використовують. Не плутати з MP3 (MPEG Audio Layer 3) — технологією стискання звуку.
MPEG–4 — формат, який отримують з допомогою програм перетворення (кодеків) DivX, XviD, H.264 та інших. Часто його називають MP4. Цей формат подтримують більшість сучасних DVD-програвачів.
Для порівняння: фільм тривалістю 1,5 години у форматі DV займає 20 Гб, у MPEG-2 — 4,7 Гб, у форматі MPEG-4 — 700 Мб.
HD (High Definition) — новый формат особливої чіткості зображення з роздільною здатністю 1280×720 або 1920×1080. Обидва варіанти розраховані на кадр зі співвідношенням сторін 16:9 і квадратним пікселем. Існує так званий анаморфний вариант HD-відео з роздільною здатністю 1440×1080, співвідношенням сторін 16:9 та прямокутним пікселем з відношенням сторін 4:3.
Типи (розширення) відеофайлів:
AVI (Audio-Video Interleaved) — це контейнер (не формат!), розроблений корпорацією Microsoft, у якому можна зберігати потоки 4-х типів: відео, аудіо, текст і midi. В цей контейнер може входити відео довільного формату від MPEG–1 до MPEG–4, звуки різних форматів. Можливе довільне поєднання кодеків.
WMV (Windows Media Video) — формат від Microsoft, у якому отримують відеоролик, зроблений у середовищі Movie Maker.
MOV — формат Apple Macintosh QuickTime. Може (крім власне відео) містити графіку, анімацію (у тому числі 3D). Часто для відтворення цього формату потрібно мати QuickTime Player.
MKV — (Матрешка или Matroska) — контейнер з відкритим кодом.
3gp — відео для мобільних телефонів 3-го покоління. Малий розмір і низька якість.
FLV (Flash Video) — формат відео для розташування й передавання у глобальній мережі (використовує, наприклад, YouTube).
SWF (Shockwave Flash) — розширення анімації, створеної у середовищі Adobe Flash, а також відео у форматі flash. Відтворюють браузером з допомогою Flash Player.
RM, RA, RAM — розширення формату RealVideo від компанії RealNetworks. Використовують для телевізійної трансляції в Інтернеті. Має малий розмір файлу та низьку якість.
VOB (Versioned Object Base) — розширення контейнера, який може містити кілька потоків відео (формату MPEG–2) й аудіо, меню й субтитри фільму. Це основні файли на DVD з фільмом.
IFO — файли на DVD, що містять інформацію про фільм, меню, порядок запуску VOB-файлів, тобто службові файли. Їх створюють під час конвертування або запису DVD.
m2v, m2p — розширення відео у форматі MPEG–2. Потрібні при створенні VOB-файлів і запису DVD.
Програвач медіа, медіаплеєр — комп’ютерна програма для відтворення мультимедійних файлів.
Більшість програвачів медіа підтримують значну кількість форматів аудіо- та відео-файлів. Деякі мультимедіапрогравачі призначені для відтворення лише аудіо- або відеофайлів. Їх називають, відповідно, програвачами аудіо та відео (аудіоплеєрами і відеоплеєрами). Розробники таких програвачів прагнуть зробити їх якомога зручнішими для відтворення відповідних форматів. Ми не намагатимемося перелічити всі наявні програвачі медіа, а подамо лише один приклад.
VLC media player — багатоплатформний і вільнопоширюваний мультимедійний програвач з відкритим вихідним кодом та середовищем, яке відтворює більшість мультимедійних файлів, DVD, аудіо CD, VCD та різноманітні потокові протоколи. Програмне вікно VLC має такий вигляд.
Редактор відео — комп’ютерна програма для обрізання й склеювання відео, застосування фільтрів і ефектів, (пере)кодування відео.
Avidemux — багатоплатформний і вільнопоширюваний редактор відео. Підтримує сценаріїв, як для графічного інтерфейсу так і для командного рядка, який можна використати для виконання різних повторюваних дій. Програмне вікно Avidemux має такий вигляд.
Де взяти фрагменти (графічні зображення, відеофрагменти) для кліпу? Їх можна завантажити з інтернету, з мобільного телефону, фотоапарата чи відеокамери. Зараз переважну більшість цих пристроїв легко підключити до комп'ютера без будь-якого додаткового програмного забезпечення. При цьому операційна система сама запитає, що робити із вмістом пристрою (далі подано приклад з Windows 7).
Деякі пристрої виробники продають зі спеціальним програмним забезпеченням для полегшення роботи з пристроєм і пришвидшенням обмінних процесів.
Якщо процес автозапуску не відбувся, можна знайти під'єднаний пристрій у переліку під'єднаних (змонтованих для Linux) носіїв, а далі діяти, як зі звичайною текою.
4. Інструктаж з ТБ
5. Закріплення вивченого матеріалу
Завантажити середовище VLC.
Використавши вказівку меню Файл / Відкрити файл…
або натиснувши клавіші Ctrl + O, завантажити вказаний учителем медіа-файл і запустити його на відтворення.
У випадку відеофайлу з кількома доріжками по черзі вмикати лише одну, використовуючи вказівку меню Аудіо / Аудіодоріжка.
Використавши вказівку меню Файл / Відкрити мережевий потік… або натиснувши клавіші Ctrl + С, викликати вікно діалогу Відкрити медіа на закладці Мережа і ввести мережеву адресу за вказівкою вчителя (на малюнку нижче подано адресу для перегляду 3-ої серії фільму «Діти капітана Гранта»).
Переглянути фільм протягом кількох хвилин.
6. Підбиття підсумків уроку
Виставлення оцінок.
7. Домашнє завдання
З'ясувати, як відкривати на відтворення теку (каталог) чи диск. Потренуватися у цьому. Знайти адреси для завантаження програвачів медіа і редакторів відео. З'ясувати, які з них є вільнопоширюваними і багатоплатформними.
Текст упорядкував Сугак Володимир Олександрович, вчитель гімназії № 39 Деснянського району міста Києва, під час виконання випускної роботи на курсах підвищення кваліфікації з 17.03.2014 по 04.04.2014.