Тема: передавання даних у мережі Інтернет.

Мета: дати й закріпити загальні знання й уявлення про передавання данних в мережі Інтернет, поняття про протоколи передавання даних, адресацію в Інтернеті, поняття про IP-адреси, доменне ім'я, URL-адреси. По завершенню вивчення теми учень

описує:

• призначення основних мережних протоколів;
• правила адресації ресурсів в Інтернеті: URL-адреси та IP-адреси за протоколом IPv4;
• складові URL-адреси;
• домен верхнього рівня і домен нижнього рівня;
• адміністрування доменних імен.

• IP-адрес;
• доменних імен;
• URL з усіма елементами;

• протоколи TCP/IP;
• протокол передавання даних і мережевий протокол (IP-протокол);
• поняття IP-адреси, доменного імені та URL–адреси.

Обладнання й матеріали: ПК (вчительський) з встановленими ОС, проектор, (дана) інструкція.

1. Організаційний момент.
2. Актуалізація опорних знань.
3. Вивчення нового матеріалу.
4. Закріплення вивченого матеріалу.
5. Підбиття підсумків уроку.
6. Домашнє завдання.

1. Що таке мережа? Подайте приклади.
2. Що таке комп'ютерна мережа?
3. Назвіть властивості мережі.
4. Що таке локальна, регіональна й глобальна мережі?
5. Що таке однорангова мережа?
6. Що таке мережа з архітектурою клієнт / сервер?
7. Назвіть 3 рівні обміну даними у комп'ютерних мережах.
8. Що таке мережеві протоколи та мережеві стандарти?
9. Назвіть основний протокол передавання даних в Інтернетi.
10. Що таке мережний інтерфейс (мережна карта)?
11. Що таке модем? Які бувають модеми?
12. Яка різниця між комутатором і маршрутизатором?
13. Що таке концентратор?

3. Вивчення нового матеріалу

Інтернет об'єднує комп'ютери в багатьох точках земної кулі. Усі ці комп'ютери мають різне апаратне забезпечення, на них встановлені різні операційні системи та програмне забезпечення. Але всі вони мають узгоджено й швидко приймати і передавати дані. Для цього в 70-х роках минулого століття почали розроблятися правила, згідно з якими відбувався обмін даними між комп'ютерами в мережі. Збірки таких правил одержали назву протоколи.

Протокол передавання даних — це правила, згідно з якими кодують і передають повідомлення й дані у мережі.

Процес передавання даних від одного комп'ютера до іншого складається з декількох етапів (рівнів). Цей процес передбачає такі операції: отримання даних від користувача, їх стиснення, шифрування, формування пакетів на які розбиваються повідомлення, встановлення сеансу зв'язку між комп'ютером, що передає дані, та тим, що їх приймає, транспортування даних по каналах зв'язку, вибір найбільш ефективного маршруту передавання даних, формування вихідного документа з пакетів даних.

На кожному з етапів використовують окремі протоколи, сукупність яких складає набір протоколів Інтернету, що має таку назву TCP/IP, що має таке тлумачення.

TCP (англійською Transmission Control Protocol — протокол керування переда­ванням) відповідає за організацію сеансу зв'язку між двома комп'ютерами у мережі.

IP (англійською Internet Protocol — міжмережний протокол) відповідає за маршрутизацію, тобто за те, щоб пакет було доставлено за певною адресою. За допомогою протоколу TCP ПК перевіряє, чи всі частини отримано. При отриманні всіх порцій TCP розміщує їх в потрібному порядку і збирає в одне ціле.

Найвідоміші протоколи, які використовують у мережі Інтернет

1. HTTP (Hyper Text Transfer Protocol) — протокол передачі гіпертексту. Використовують при пересиланні Web-сторінок з одного комп'ютера на інший.


2. FTP (File Transfer Protocol) — протокол передачі файлів зі спеціального файлового сервера на комп'ютер користувача. Дає можливість абоненту обмінюватися двійковими і текстовими файлами з будь-яким комп'ютером мережі.


3. POP (Post Office Protocol) — стандартний протокол поштового з'єднання. Сервери POP опрацьовують вхідну пошту, а протокол POP призначено для опрацювання запитів на отримання пошти від клієнтських поштових програм.


4. SMTP (Simple Mail Transfer Protocol) — протокол, який задає набір правил для передавання пошти. Сервер SMTP повертає або підтвердження про прийом, або повідомлення про помилку, або запитує додаткову інформацію.


5. Uucp (Unix to Unix Copy Protocol) — застарілий, але все ще використовуваний протокол передачі даних, у тому числі для електронної пошти. Передбачає використання пакетного способу передачі інформації, при якому спочатку встановлюється з'єднання клієнт-сервер і передається пакет даних, а потім автономно відбувається його опрацювання, перегляд або підготовка листів.


6. Telnet — протокол віддаленого доступу, що дає можливість працювати на будь-який ЕОМ мережі Інтернет, як на своїй власній, тобто запускати програми, змінювати режим роботи тощо. На практиці можливості обмежено тим рівнем доступу, який задано адміністратором віддаленої машини.


7. DTN — протокол, призначений для забезпечення наддалекого космічного зв'язку.

Кожна людина має прізвище, ім.'я, паспорт, ідентифікаційний код. Іх складають за певними правилами та вони є унікальними для кожної людини. Так само чинять з адресою ресурсів мережі Інтернет. Кожний ресурс Інтернету (апаратний, програмний чи інформаційний) має свою адресу. Щоб у мережі можна було обмінюватися даними, кожному з комп'ютерів надано унікальну адресу, яку називають IP–адресою.

IP-адреса — це адреса, що ідентифікує комп'ютер в Інтернеті. Її складено з чотирьох частин, розділених крапками (згідно з версією IPv4, яка діє сьогодні):
***.***.***.***, де *** — число в діапазоні від 0 до 255. Ця адреса містить номер мережі та номер комп'ютера користувача.

Високі темпи розвитку Інтернету вже найближчим часом можуть призвести до нестачі адрес, надаваних протоколом IPv4. Для уникнення цього розроблено нову версію протоколу IP — IPv6, що дає змогу використовувати близько 3,4 · 10³⁸ адрес.

Кожен сайт в Інтернеті розміщено на комп'ютері-сервері, якому надано унікальну IP-адресу. Щоб звернутися до цього сервера, можна в поле адреси браузера ввести відповідну послідовність чотирьох чисел через крапки. Адресу у такому вигляді запам'ятати важко.

DNS (Domen Name System, англійською domain — область) — система доменних імен, у якій назву сервера записують як послідовність слів, розділених крапками.

Наприклад: kubg.edu.ua, www.google.com. Так само як IP–адреса, домене ім'я визначає положення сервера у мережі. Якщо вказати доменне ім'я комп'ютера, його буде автоматично перетворено на відповідну IP–адресу. Наприклад, українська пошукова система МЕТА Україна має IP–адресу 213.133.164.12, якій відповідає доменне ім'я meta.ua.

Доменне ім'я — це послідовність розділених крапками слів, яка зіставляється з певною ІР-адресою.

Доменне ім'я може складатися з кількох рівнів, кількість яких не обмежена. Імена для доменів верхнього рівня видає інформаційний центр Інтернету (InterNIC), решту імен фіксують ті організації, яким такі права делеговано.

Ідентифікатори доменів верхнього рівня є стандартними. У доменному імені вони розташовані праворуч. Вони дозволяють визначити тип організації, якій належить ресурс, або країну, у якій ця організація розташована:

• com — комерційна;
• edu — освітня;
• gov — урядова;
• mil — військова;
• net — організація, що працює з мережею;
• org — некомерційна;
• int — міжнародна;
• by — Білорусь;
• са — Канада;
• cn — Китай;
• de — Німеччина;
• es — Іспанія;
• fr — Франція;
• hu — Угорщина;
• jp — Японія;
• pl — Польща;
• ru — Росія;
• uа — Україна;
• uk — Сполучене королівство Великої Британії і Північної Ірландії.

Ліворуч від домену першого рівня зазначено домени нижчих рівнів (їх також називають піддоменами), що послідовно уточнюють розташування сервера, наприклад: ippo.kubg.edu.ua.

URL-адреса ресурсу (англійською Universal Resource Locator — універсальний локатор ресурсу) — адреса, що містить назву протоколу доступу до інформаційного ресурсу, типу ресурсу, адресу сервера, на якому його зберігають, назви теки й файлу відповідного документа.

Наприклад: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page11.

Структура URL-адреси ресурсу
протокол//назва_сервера:номер_порту/шлях/назва_файлу

Опишемо складові URL-адреси:

• протокол — http, ftp, news тощо (у разі введення URL на панелі адреси браузера писати http:// необов'язково);
• назва_сервера — доменна назва комп'ютера, на якому розміщено дані;
• номер_порту — логічний канал, яким передаються дані (за винятком деяких рідкісних випадків, вказувати номер порту немає потреби);
• шлях — послідовність розділених скісними рисками імен каталогів та підкаталогів, в останньому з яких міститься потрібний файл;
• назва_файлу — назва файлу, який потрібно відкрити.

Якщо URL складається лише з двох елементів — протоколу й назви сервера (наприклад, http://ippo.kubg.edu.ua), буде завантажено початкову сторінку сервера, яка зазвичай маэ назву index.html.

Опишемо адміністрування доменних імен.

RIPE, Reseaux IP Europeens — організація вільної співпраці щодо європейських мереж, які діють за протоколом TCP/IP. Більшість робіт з адміністративної та технічної координації виконують у різноманітних робочих групах.

CENTR, Council of European National Top level domain Registries — Рада європейських національних регістрів верхнього рівня, проект RIPE, який з 1999 року оформлено як незалежну організацію.

• воно коротше, легше запам'ятовується й упізнається;
• показує, що фірма є серйозним учасником Інтернет-спільноти;
• захищає інвестиції у рекламу і залишається незмінним у разі зміни провайдера.

1. Що таке протокол протокол керування передаванням?
2. Що таке міжмережний протокол?
3. Що таке IP–адреса?
4. Яка структура IP–адреси?
5. Що таке доменне ім'я?
6. Які ви знаєте найвідоміші протоколи?
7. Поясніть поняття унікальної адреси?
8. Подайте приклади тлумачення ідентифікатори доменів верхнього рівня.
9. Опишіть структуру URL-адреси ресурсу.
10. Назвіть вимогою до адміністратора домену?
11. Заповніть таблицю, переглянувши сайти. У коментарях запишіть, чи збіглися ваші припущення із вмістом сайту.



URL-адреса сайту	Призначення сайту	Коментарі
http://www.mon.gov.ua
http://www.kubg.edu.ua
http://www.olymp.vinnica.ua



12. Дайте характеристику URL-адрес інформаційних ресурсів.

5. Підбиття підсумків уроку
Виставлення оцінок.

6. Підбиття підсумків уроку
Вивчити матеріал уроку, знати розгорнуті відповіді на контрольні запитання.

Текст упорядкувала Мазур Наталія Іванівна, вчитель СЗШ № 104 ім О. Ольжича Оболонського району міста Києва, під час виконання випускної роботи на курсах підвищення кваліфікації з 18.11.2013 до 06.12.2013.