Рекомендації
щодо підготовки до олімпіади
з інформаційних технологій
у номінації «Комп'ютерна анімація»

Cторінку створено за пропозиціями Катерини Обрізан

Критерії оцінювання

При створенні й оцінюванні роботи потрібно звернути увагу на таке (в дужках вказано рекомендовану кількість балів зі 150 для суб'єктивного оцінювання кожним членом журі перед виставленням рейтингів):

  1. Відповідність роботи технічним умовам завдання (20):

    • щодо сюжету (10) — відповідність реалізованого сюжету в анімації сюжету олімпіадного завдання — потрібно реалізувати всі сцени та дії. За додаткові сцени та дії оцінка не знижують. Додаткові сцени та дії оцінюють у пункті 2;

    • щодо часу демонстрації та кількості сцен (10) — по 1 за 1/10 часу відповідності створеної анімації до часу визначеного в завданні олімпіади.

  2. Оригінальність авторського сценарію (10).

  3. Дизайн роботи (32):

    • естетичне враження — єдиний стиль для всіх сцен, кольорова гама, якість виконання малюнків і тла (18):

      • єдиний стиль для всіх сцен та правильно створені переходи між сценами (4);
      • вдало підібрана кольорова гама всіх об’єктів анімації (4);
      • якість виконання малюнків героїв (6);
      • якість виконання тла (4);

    • реалістичність зображень (14):

      • задній план (3);
      • головний герой (8);
      • другорядні герої (об’єкти) (3).

  4. Дотримання принципів анімації (48 — по 4 за кожний принцип):

    • cтиск і розтяг;
    • підготовка або випередження (відмовний рух);
    • сценічність;
    • компонування;
    • наскрізний рух;
    • пом'якшення початку й завершення руху;
    • рух дугою;
    • додаткова дія або виразна деталь;
    • розрахунок часу;
    • перебільшення;
    • «міцний» (професійний) малюнок;
    • привабливість.

  5. Складність роботи (40):

    • задній план (13) — статичний малюнок (3) + використання анімації на задньому плані (10);

    • основний герой (14) — використання різних типів анімації (14) або лише одного (5);

    • другорядні герої (об’єкти) (13) — статичний малюнок (3) + використання анімації на задньому плані (10);.

Пояснення

Сюжет
Сюжет (від Sujet — предмет французькою) — в літературі, драматургії, театрі, кіно й іграх — ряд подій (послідовність сцен, актів), що відбуваються в художньому творі (на сцені театру), і побудовані для читача (глядача, гравця) за певними правилами демонстрації.

Сюжет — основа форми твору. У загальному вигляді сюжет — це базова схема твору, в яку входить послідовність дій в творі і сукупність нявних у ньому відносин персонажів. Зазвичай сюжет містить у собі такі елементи: експозиція, зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка, а також (у деяких творах) пролог і епілог. Основною передумовою розгортання сюжету є час: як історичний період дії, так і тривалість часу в ході твору.

Сценарій
Слово сценарій походить від слова сцена. Мультфільм розбивають на сцени, в кожній сцені показують певну подію або певну серію подій під одним кутом камери або під різними. Можна написати сценарій таким чином, щоб кожна сцена логічно завершувалася або ні.

У сценарії анімаційного фільму описують дії персонажів, їхні діалоги, ракурси та рух камер, передають словами всю атмосферу й дії на сцені. Головною відмінність анімаційного сценарію (порівняно зі сценарієм кіно) — у ньому подано набагато більше саме технічної інформації, в найдрібніших деталях описують різні рухи та розміщення персонажа, камери, предметів.

У сценарії потрібно передбачити:

Принципи анімації
При створенні анімації використовують деякі загальні принципи, більшість з яких сформульовано Уолтом Діснеєм. Основні з них такі:

  1. Стиск і розтяг (squash & stretch). Суть принципу полягає в тому, що живе тіло завжди стискується і розтягується під час руху. Перед стрибком персонаж стискується як пружина, а в стрибку навпаки розтягнутий.

  2. Підготовка, або випередження (anticipation). У реальному житті для якої-небудь дії людині часто доводиться робити підготовчі рухи. Наприклад, перед стрибком людині необхідно присісти, перед кидком руку необхідно завести назад. Такий рух готує глядача до подальшого дії персонажа і додає інерцію рухам.

  3. Сценічність (staging). Для правильного сприйняття персонажа глядачами всі його рухи, поза і вираз обличчя, повинні бути гранично прості і виразні./

  4. Компонування (pose to pose). Цей принцип передбачає попередню компонування рухів — художник малює основні моменти і розташовує персонажі на сцені, а вже потім промальовує всі кадри руху.

  5. Наскрізний рух. Цей принцип передбачає неперервність руху і плавність переходу фаз, наприклад, з бігу в крок і навпаки. Всі рухи персонажа пов'язані в окремий ланцюжок, і з'являється можливість жорстко описати правила, за якими він рухається. Рух, при якому один елемент слідує за іншим, називається наскрізним рухом.

  6. Пом'якшення початку і завершення руху (Slow In и Slow Out). Розрахунок руху таким чином, щоб основний час припадав на демонстрацію компонент, а не переходів між ними.

  7. Рух дугою (arcs). Живі організми завжди пересуваються дугоподібною траєкторії (кривою, а не ламаною). Характер траєкторії залежить, як правило, від швидкості руху.

  8. Додаткова дія, чи виразна деталь (secondary actions). Для надання персонажеві більшої виразності використовують вторинні рухи. Вони слугують для того, щоб акцентувати увагу на чому-небудь.

  9. Розрахунок часу (timing). При розрахунку часу враховують вагу, інертність, обсяг і емоційний стан героя. Настрій також передають швидкістю рухів персонажа: пригнічений персонаж рухається в'яло, а радісний — досить енергійно.

  10. Перебільшення (exaggerrate and caricature). Якщо персонаж має бути сумним, його роблять похмурим, щасливого ж потрібно було робити сяючим. За допомогою перебільшення збільшується емоційна дія на глядачів.

  11. Привабливість (appeal). Привабливим може бути будь-який предмет, якщо дивитися на нього із задоволенням, виявляючи в ньому простоту, чарівність, гарний дизайн. Від привабливого персонажа важко відірвати погляд.

  12. «Міцний» (професійний) малюнок. Малюнок виконаний на високому професійному рівні. Від малюнку потрібна форма, яка була б «живим тілом», здатним рухатися на відміну від статичного зображення. Для нього доречне визначення «пластичний», що містить у собі відчуття внутрішньої плинності і динаміки.

Зразки мотивів для написання сценаріїв

Вірші Марії Морозенко

Бджілка
Це ось бджілка-трудівниця,
Їй на місці не сидиться:
Над садком вона літає.
З квіточок нектар збирає.

Білка
Увесь день руденька білка,
Скаче з гілки на гілку.
На ліщині рве горішки,
На сосні – повненькі шишки.

Зайчик
Сірий зайчик вранці встав
І у поле пострибав,
Вирвав там гарненьку
Моркву солоденьку.

Песик
Вірний сторож у нас є:
Он який спритненький!
Любить гратися весь час
Песик наш маленький.

Голуб
Ходить голуб на подвір’ї,
Розпустив біленьке пір’я,
Над садком літав,
До нас в гості завітав.

Сонечко
Сонечко рябеньке,
Цяточки чорненькі,
На листку гойдається,
Лапками вмивається.

Котик
Сірий котик все муркоче,
Мабуть, гратися він хоче,
Закотив аж у куток
Ниток маминих клубок.

Равлик
Вийшов равлик погуляти,
На листку гойдається,
А коли захоче спати,
У мушлю сховається.

Півник
А це – півник-молодець,
Є у нього гребінець.
Кукуріку! – він співає,
З новим днем усіх вітає.

Посилання на ресурси глобальної мережі